Державна податкова служба інформує

В яких випадках контролюючий орган може анулювати реєстрацію платника ЄП четвертої групи (ЮО)?

Згідно з п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстрація платника єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву (п.п. 1 п. 299.10 ст. 299 ПКУ);

припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПКУ);

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків (п.п. 4 п. 299.10 ст. 299 ПКУ);

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПКУ та п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ (п.п. 5 п. 299.10 ст. 299 ПКУ).

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.5 прим. 1 ст. 291 ПКУ у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розд. II ПКУ. Такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення (абзац другий п. 299.11 ст. 299 ПКУ).

В якому розмірі встановлюється ЄВ для платника – резидента Дія Сіті при нарахуванні заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг)?

  Відповідно до частини 14 прим. 1 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-ІX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667) встановлюється:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, – у розмірі мінімального страхового внеску;

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.

Згідно з пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667 резидентом Дія Сіті може бути юридична особа, зареєстрована на території України в установленому законодавством України порядку, незалежно від її місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності, яка відповідає, зокрема, таким вимогам:

розмір середньої місячної винагороди залученим працівникам та гіг-спеціалістам, починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому набуто статус резидента Дія Сіті, кожного календарного місяця становить не менше, ніж еквівалент 1200 євро за офіційним курсом гривні щодо євро, встановленим Національним банком України станом на перше число відповідного календарного місяця;
середньооблікова кількість працівників та гіг-спеціалістів юридичної особи (у разі залучення) за підсумками кожного календарного місяця, починаючи з наступного за календарним місяцем, в якому юридичною особою набуто статус резидента Дія Сіті, становить не менше дев’яти осіб.

Не може бути резидентом Дія Сіті юридична особа, яка протягом більш як 30 днів має податковий борг, загальна сума якого становить понад 10 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного календарного року) (частина друга ст. 5 Закону № 1667).

Визначення розрахункової суми мінімального податкового зобов’язання

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків – фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ).

Платниками у частині МПЗ є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (п.п. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

Підпунктом 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 1 липня року, наступного за звітним.

Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку – фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь (п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).

Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими ст. 38 прим. 1 ПКУ, в залежності від наявної нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки або нормативно грошової оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю; коефіцієнту та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п. 67 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04.

Наприклад, платник податків – фізична особа протягом 2022 року має в Київській області у власності земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, площею 4,0 га, нормативна грошова оцінка якої не проведена. Земельна ділянка в оренду емфітевзис або інше користування не передавалась. За 2022 рік сплачено земельний податок у сумі 318,4 гривень.

Розрахункова сума МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО х S х Кх М / 12, де:

НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю;

S – площа земельної ділянки, гектарах;

К – коефіцієнт;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

За умовами, визначеними у прикладі, за результатами 2022 року контролюючий орган сформує та направить платнику податків до 01.07.2023 податкове повідомлення – рішення на суму різниці між сумою МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків:

(26531 х 4 х 0,04 х 12/12) – 318,4 = 4244,96 – 318,4 = 3926,56 гривень.

Разом з тим, якщо протягом звітного року платник податку отримував доходи від реалізації сільгосппродукції у сумі 100000,0 грн., з яких 78000 грн. не підлягали оподаткуванню, відповідно до п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, а з різниці утримано податковим агентом податок у сумі 3960,0 грн, то сума податку на доходи фізичних осіб, яку платник податків повинен сплатити до бюджету (позитивне значення різниці між сумою МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків), буде становити 33,44 грн. (4244,96 – 318,4 – 3960,0).

До уваги податкових агентів: оподаткування доходів, отриманих від продажу платником податку особі, яка відповідно ПКУ, має статус податкового агента, власної сільськогосподарської продукції

Законом України від 24 березня 2022 року N 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» доповнено підрозділ 1 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України пунктом 23 такого змісту:

тимчасово, починаючи з 1 квітня 2022 року та у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, положення підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: доходи, отримані від продажу платником податку особі, яка відповідно до цього Кодексу має статус податкового агента, власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою, остаточно оподатковуються таким податковим агентом під час їх нарахування (виплати).

Крім того, податкові агенти у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом “б” пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів, отриманих фізичними особами від продажу особі, яка відповідно до цього Кодексу має статус податкового агента власної сільськогосподарської продукції, та загальну суму утриманого з них податку. При цьому в податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремої виплати, суми нарахованого на неї податку, а також відомості про фізичну особу – платника податку, яка одержала дохід від продажу особі, яка відповідно до цього Кодексу має статус податкового агента, власної сільськогосподарської продукції.

Закон України № 2260: зміни щодо податку на додану вартість

Чи зберігається право на податковий кредит, сформований за звітні періоди лютий-травень 2022 року на підставі первинних документів, отриманих від постачальника, який на дату здійснення першої події (відвантаження товарів або їх оплата) був зареєстрований як платник податку на додану вартість, та надалі зареєструвався платником єдиного податку третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, відповідно до змін, абзацом п’ятим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, та для яких відсоткова ставка єдиного податку визначена у розмірі 2 % доходу (далі – платники єдиного податку за ставкою 2 %), зобов’язані за операціями з постачання товарів/послуг, здійснених, в період з лютого 2022 року і до дня переходу таких платників на сплату єдиного податку за ставкою 2 %, здійснити реєстрацію ПН/РК, складених за такими операціями, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 % (відновлення реєстрації платника ПДВ).

Право на податковий кредит зберігається за умови, якщо такий податковий кредит сформований за звітні (податкові) періоди лютий-травень 2022 року на підставі первинних (розрахункових) документів, отриманих від особи, яка на дату події, що сталася раніше (постачання товарів/послуг чи їх оплата), була зареєстрована як платник ПДВ та надалі стала платником єдиного податку за ставкою 2 %, та якщо ПН/РК, складені за такими операціями, будуть зареєстровані в ЄРПН протягом 60 календарних днів з дня відновлення реєстрації такої особи (постачальника) платником ПДВ.

Чи є право на податковий кредит за звітні періоди лютий-травень 2022 року на підставі первинних документів, отриманих від особи, у якої відсутня можливість зареєструвати ПН в ЄРПН до 15 липня 2022 року?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, відповідно до змін, абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що у випадку відсутності у платника податку можливості своєчасно здійснити реєстрацію ПН/ РК за операціями з постачання товарів/послуг, здійснених в період, починаючи з лютого 2022 року, така реєстрація має бути здійснена протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення такої можливості, або протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Право на  податковий кредит (далі – ПК) зберігається за умови, якщо такий ПК, сформований за звітні періоди лютийтравень 2022 року на підставі первинних (розрахункових) документів, отриманих платником податку за операціями з придбання товарів/послуг від платника ПДВ, у якого відсутня можливість своєчасно здійснити реєстрацію ПН/РК, та якщо за такими операціями будуть складені ПН/РК та зареєстровані в ЄРПН протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення такої можливості, або протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності факту реєстрації в ЄРПН ПН/РК по закінченню 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення такої можливості, або шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні ПК, сформований за первинними (розрахунковими) документами, має бути виключений з декларації відповідного періоду шляхом подання уточнюючого розрахунку до такої декларації.

Чи має право платник ПДВ віднести до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, в графі 7 якої міститься більше двох знаків після коми?

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реквізит «Ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування податку на додану вартість» є одним з обов’язкових реквізитів податкової накладної, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до п. 16 Порядку № 1307 у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів/послуг, у графі 7 – ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, у разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни, у графі 7 зазначається максимальна роздрібна ціна товару без урахування податку на додану вартість, у графі 10 – обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (значення графи 10 обраховується шляхом множення значення графи 6 на значення графи 7).

Пунктами 4 та 16 Порядку № 1307 передбачено, що усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками (крім показника графи 7, у разі якщо для нього інше передбачено чинним законодавством та показника графи 11, який заповнюється у гривнях з копійками, але з урахуванням особливостей здійснення окремих операцій з постачання товарів/послуг за якими допускається зазначення в графі 11 показника з урахуванням арифметичного округлення до 6 знаків включно після коми). При цьому у кількісному показнику податкової накладної необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.

Отже, зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, в якій вказано ціну постачання одиниці товару/послуги, яка містить після коми більше ніж два знаки, є підставою для формування податкового кредиту за умови відповідності іншим вимогам, що визначені в ПКУ.

Чи має право постачальник відкоригувати податкові зобов’язання, нараховані при постачанні товарів особі, яка реорганізувалася шляхом злиття (приєднання), у разі повернення таких товарів правонаступником?

Відповідно до п. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Пунктами 3, 6 ст. 4 розд. І Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» зі змінами та доповненнями визначено, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Враховуючи те, що товари повертаються не юридичною особою – отримувачем таких товарів, а її правонаступником – новим суб’єктом господарювання та новим платником ПДВ, то підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні.

Операція з повернення товарів правонаступником для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, яка відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ. За результатами здійснення такої операції особа, яка повертає товар (правонаступник) зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат придбаний для використання в господарській діяльності касовий апарат, вартість якого не перевищує 20000 гривень?

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування від провадження господарської діяльності, визначено ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року      № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця                          (п. 177.2  ст. 177 ПКУ).

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах             177.4.1 – 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг,   (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Водночас, не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця, зокрема, витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів (п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Поняття «основні засоби» визначено п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідно до якого, основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат придбаний для використання в господарській діяльності реєстратор розрахункових операцій, вартість якого не перевищує 20000 гривень.

Чи може неповнолітня особа отримати ЕДП у Кваліфікованого надавача ЕДП ІДД ДПС та який порядок отримання?

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) визначена ст. 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини другої ст. 32 ЦКУ неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (частина четверта ст. 32 ЦКУ).

Тобто, для надання електронних довірчих послуг фізичній особі віком від 14 до 18 років необхідна письмова згода батьків.

Платник податків може звернутись до будь-якого відокремленого пункту реєстрації користувачів Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС (далі – Надавач) для отримання електронних довірчих послуг.

Відповідно до п. 5.2 розд. 5 Регламенту Надавача ідентифікація особи, яка звертається за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Перелік документів, необхідних для отримання електронних довірчих послуг, зокрема, фізичними особами наведено у розділі «Отримання електронних довірчих послуг, у тому числі для програмних РРО» офіційного інформаційного ресурсу Надавача (https://acskidd.gov.ua) у підрозділі «Підготовка документів та реєстрація» в категорії «Фізична особа».

Таким чином, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може отримати електронні довірчі послуги у Надавача, надавши окрім переліку документів для отримання електронних довірчих послуг фізичній особі, заяву у довільній формі про письмову згоду хоча б одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальників, та засвідчену копію свідоцтва про народження особи. При цьому обов’язкова присутність хоча б одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальників дитини з оригіналом паспорта.

У разі якщо фізична особа у віці від 16 років зареєстрована як фізична особа – підприємець – згода батьків непотрібна.

Чи підлягає зміні індивідуальний податковий номер для фізичних осіб – платників ПДВ у зв’язку із внесенням змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість?

Згідно з п. 183.18 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2577-VІ зі змінами та доповненнями, особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Відповідно до п. п. 2 п. 1.6 розд. І Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення № 1130) індивідуальний податковий номер для фізичних осіб становить 12-розрядний числовий номер такої структури: 1 – 10-й знаки – реєстраційний номер облікової картки платника податків, 11-й та 12-й знаки – контрольні розряди, алгоритм формування яких встановлює Державна податкова служба України.

Для фізичних осіб – підприємців, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, стосовно яких замість реєстраційного номера облікової картки платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено серію (за наявності) та номер паспорта, 1 – 10-й знаки 12-розрядного індивідуального податкового номера включають номер паспорта.

Зазначена норма передбачена з 09.03.2020 у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2020 № 30 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (далі – Наказ № 30).

До внесених Наказом № 30 змін індивідуальний податковий номер для фізичних осіб становив 10-значний реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Тобто, цей алгоритм формування індивідуального податкового номера застосовується під час реєстрації фізичної особи – підприємця платником ПДВ з 09.03.2020.

Нормами п.1.6 розд. І Положення № 1130 визначено, що індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ.

Водночас, ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, тобто закріплено один з найважливіших принципів права – закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі.

Виходячи із зазначеного, у зв’язку із внесенням змін до Положення № 1130, індивідуальний податковий номер для фізичних осіб – платників ПДВ не підлягає зміні.

Чи потрібно СГ, який використовує транспортний засіб – паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, отримувати ліцензію на зберігання пального на такий транспортний засіб?

 Згідно зі ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина сімнадцята ст. 15 Закону № 481).

Згідно з частиною двадцятою ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до п.п. 14.1.6 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, або річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Таким чином, суб’єкту господарювання, який використовує транспортний засіб – паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону № 481.

На період здійснення перевезень транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для перевезення пального за виключенням транспортного засобу, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Що означає поняття тип ПРРО «Пересувний» з метою заповнення розд. 4 заяви за ф. № 1-ПРРО?

З метою заповнення розд. 4 «Дані щодо ПРРО» заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за ф. № 1-ПРРО, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», поняття тип програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) «Пересувний» означає, що такий ПРРО зареєстрований на конкретну господарську одиницю (наприклад автомобіль, автокафе, авторозвозки, низькотемпературні лотки-прилавки, тощо), але може використовуватися на всій території України.

Що таке одноразове (спеціальне) добровільне декларування?

Відповідно до абзацу першого п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Пунктом 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування проводиться з 01 вересня 2021 року до 01 вересня 2022 року та передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, строки і розмірах, встановлених ПКУ, та виконання інших умов, визначених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац другий п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення»).

Згідно з п. 2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування – це одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору, визначених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (п. 2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Як здійснюється реєстрація суб’єктів господарювання як платників акцизного податку?

 Відповідно до п.п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Згідно з п.п. 212.3.1 прим. 1 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (п.п. 212.3.2 п. 212.3 ст. 212 ПКУ).

При цьому відповідно до п. 223.2 ст. 223 ПКУ платники податку, визначені п. 212.1 ст. 212 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим. 1, 215.3.5 прим. 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.

Також згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Таким чином, реєстрація у контролюючих органах як платників акцизного податку суб’єктів господарювання, постійних представництв, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей, наданих органами ліцензування, щодо видачі таким суб’єктам відповідних ліцензій.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку на підставі поданої не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Реєстрація інших суб’єктів господарювання як платників акцизного податку здійснюється на підставі поданих за встановленою формою декларацій, які подаються:

 – суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів – за місцезнаходженням пункту продажу товарів;

– всіма іншими суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням юридичних осіб або місцем проживання фізичних осіб – підприємців.

Як складається податкова накладна при здійсненні операцій з постачання тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни?

За операціями з постачання тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – тютюнова продукція), для яких встановлені максимальні роздрібні ціни (далі – МРЦ), складання податкових накладних виробниками такої продукції та суб’єктами господарювання, які пов’язані відносинами контролю з виробниками у розумінні Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» здійснюється з урахуванням таких особливостей:

складаються окремі податкові накладні та зазначається у другій частині порядкового номера такої податкової накладної код «6» (п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307));

у графі 7 зазначається максимальна роздрібна ціна товару без урахування ПДВ (п. 16 Порядку № 1307).

Податкові накладні, складені за операціями з постачання такої тютюнової продукції підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у загальновстановленому порядку.

Якщо одночасно з тютюновою продукцією, для якої встановлені МРЦ, які повинні наноситись на споживчу упаковку, а також тютюновою продукцією, на споживчу упаковку якої тимчасово до 31 грудня 2023 року може не наноситися МРЦ, здійснюється постачання інших видів товарів/послуг, то за такою операцією доцільно складати окремі податкові накладні:

одну – на постачання тютюнової продукції з урахуванням вищевикладених особливостей;

другу – на постачання інших товарів/послуг – у загальновстановленому порядку.

При отриманні авансового платежу (попередньої оплати) одним платежем за тютюнову продукцію та за інші товари/послуги платник податку самостійно, керуючись умовами договору на постачання, визначає яка продукція/товар/послуга і в якому розмірі оплачена, та відповідно складає дві окремі податкові накладні:

одну – на постачання тютюнової продукції;

другу – на постачання інших товарів/послуг.

При здійсненні операцій з постачання тютюнової продукції, до якої застосовується режим звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до п. 197.27 ст. 197 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, податкова накладна складається у загальновстановленому порядку. У графі 7 табличної частини такої податкової накладної «Ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування податку на додану вартість» вказується ціна тютюнової продукції, визначена договором на її постачання.

Які особливості заповнення зведеної податкової накладної, складеної на суму перевищення ціни придбання товарів (послуг)/звичайної ціни самостійно виготовлених товарів (послуг)/балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною?

 Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Згідно із п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1307), у разі постачання товарів/послуг, крім постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/звичайна ціна/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку № 1307 (15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

В податковій накладній/розрахунку коригуванні, які складені на суму перевищення, у графі «Зведена податкова накладна» замість позначки «Х» зазначається код ознаки 3.

Підпунктом 1 п.16 Порядку № 1307 передбачено, що у разі складання податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 15 Порядку № 1307, у графі 2 – опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця), крім опису (номенклатури) товарів/послуг, також зазначається, «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання».

При цьому графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 такої накладної не заповнюються (п.п. 10 п. 16 Порядку № 1307).

Інші графи зведеної податкової накладної заповнюються без особливостей.

Яка ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування застосовується щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних ФО після 01.09.2021 за рахунок грошових коштів, з яких не сплачено податки, та розміщених у закордонних фінансових установах?

Відповідно до п.п. «в» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), зокрема, рухоме майно, у тому числі інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо).

     Відповідно до п.п. 5 п. 2 ст. 8 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 3480) державні облігації України належать до цінних паперів.

Пунктом 2 ст. 16 Закону № 3480 передбачено, що державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України та облігації зовнішніх державних позик України.

Облігації зовнішньої державної позики України – це цінні папери, що розміщуються на міжнародних ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій (п. 4 ст. 16 Закону № 3480).

Підпунктом 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено ставку збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) у розмірі 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно).

Ставка 9 відс. застосовується щодо об’єктів декларування, зокрема цінних паперів, що знаходяться (зареєстровані) за кордоном, крім тих, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Таким чином, застосовується ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у розмірі 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних фізичною особою після 01.09.2021 до 31.08.2022 за рахунок грошових коштів, з яких не сплачено податки, та розміщених у закордонних фінансових установах.

 

Вгору